Освіта дітей з особливими освітніми потребами

by Адміністрація · 12 Вересня, 2025

Впровадження інклюзивної форми навчання та виховання в закладі дошкільної освіти – це крок назустріч дитині, це нові підходи до навчання дітей з ООП: не дитина повинна підлаштовуватися під загальну систему навчання і виховання, а саму систему слід спрямовувати на задоволення потреб та інтересів кожної окремої дитини. Освітній інклюзивний простір має бути доступним для таких дітей, адже право на рівний доступ до якісної освіти за місцем проживання – це право всіх дітей. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства.

Колектив закладу створює усі належні умови для виховання і розвитку дітей з особливими освітніми потребами.

З метою забезпечення права дитини з особливими освітніми потребами на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти, налагодження конструктивної взаємодії між учасниками освітнього процесу та об’єднання зусиль дошкільного закладу і батьків у створенні оптимальних умов для навчання, виховання і розвитку дітей з особливими освітніми потребами в умовах ЗДО, у закладі утворені інклюзивні та спеціальні групи.

Розроблена чітка система роботи з дітьми з ООП (система розробляється на кожен навчальний рік), враховуючи вік дітей. Надаються психолого – педагогічні та корекційно – розвиткові послуги дітям з ООП відповідно до індивідуальної програми розвитку та висновку інклюзивно – ресурсного центру.

Системою роботи передбачено всі необхідні заходи щодо оздоровчо-корекційної педагогічної роботи з дітьми в умовах дошкільного закладу, адаптуючи його розвивальний простір для навчання інклюзивних діток та використовуючи свій наявний кадровий потенціал.

Так, для кожної дитини з ООП створено Команди психолого-педагогічного супроводу, до яких входять:

постійні учасники: вихователь – методист, вихователі інклюзивної групи, асистент вихователя, практичний психолог, вчитель –логопед, вчитель – дефектолог (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП), батьки дитини з ООП;

залучені фахівці: старша медична сестра, музичний керівник, інструктор з фізкультури .

Основні функції учасників Команди супроводу:

Вихователь – методист:

формування складу Команди супроводу;

організація роботи Команди супроводу;

контроль за виконанням висновку ІРЦ;

залучення фахівців (в тому числі фахівців ІРЦ) для надання психолого-

педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП;

контроль за виконанням завдань учасниками Команди супроводу своїх функцій;

розроблення спільно з іншими учасниками Команди супроводу індивідуального навчального плану дитини з ООП;

залучення батьків дитини з ООП до розроблення і погодження ІПР;

оцінка діяльності педагогічних працівників, залучених до реалізації ІПР;

моніторинг виконання ІПР.

Практичний психолог:

вивчення та моніторинг психічного розвитку дитини з ООП;

психологічний супровід дитини з ООП;

надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП згідно з IПP;

надання рекомендацій, консультацій та методичної допомоги педагогічним працівникам закладу освіти у роботі з дитиною з ООП;

консультативна робота з батьками дитини з ООП;

просвітницька робота щодо формування психологічної готовності в учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі.

Вчитель – логопсд:

надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП, згідно ІПP;

моніторинг досягнень у відповідній сфері розвитку дитини, згідно ІПР;

надання рекомендацій педагогічним працівникам щодо особливостей організації освітнього процесу, реалізації корекційно-розвиткових цілей в процесі навчання, технології для досягнення кінцевих цілей навчання, визначених в ІПР та застосування адаптацій (модифікацій);

консультативна робота з батьками дитини з ООП.

Вихователь інклюзивної групи:

забезпечення освітнього процесу дитини з ООП з урахуванням особливостей її розвитку та ІПP;

підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу про особливості навчально-пізнавальної діяльності дитини з ООП, її сильні сторони та потреби; результати виконання дитиною освітнього плану;

участь у підготовці індивідуального освітнього плану дитини з ООП;

розробка індивідуального освітнього плану ;

визначення спільно з іншими педагогічними працівниками рівня Досягнення кінцевих цілей навчання; передбачених ІПP;

створення належного мікроклімату в колективі;

надання інформації батькам про стан засвоєння освітнього плану дитиною з ООП.

Асистент вихователя:

спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;

участь в організації освітнього процесу дитини з ООП;

участь у розробці ІПP;

участь у підготовці індивідуального навчального плану та індивідуального освітнього плану ;

адаптація освітнього середовища; навчальних Матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП;

оцінка спільно з вихователем рівня досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПР;

підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу за результатами спостереження за дитиною щодо її індивідуальних особливостей, інтересів та потреб;

надання інформації батькам, педагогічним працівникам щодо особливостей розвитку дитини з ООП.

Батьки дитини з ООП:

доведення інформації про дитину (стиль, спосіб навчання, успіхи, труднощі );

прийняття участі у роботі Команди супроводу, в тому числі залучення до складання ІПP;

створення умов для навчання, виховання та розвитку дитини.

Старша медична сестра:

інформування учасників Команди супроводу про стан здоров’я дитини та її психофізичні особливості;

за необхідністю, здійснює збір додаткової інформації від батьків, закладу охорони здоров’я щодо стану здоров’я дитини.

Отже, в ЗДО створені належні умови для виховання і розвитку дітей з особливими освітніми потребами, забезпечення соціалізації, розвитку комунікативних навичок, навичок самостійності та самообслуговування.

Хто вони насправді – діти-аутисти?

Люди помилково думають, що ці дітлахи живуть в якомусь іншому світі. Це не зовсім так, вони живуть у нашому світі, але сприймають його інакше. Вони відчувають на дотик не так як ми: до одного лише торкнешся – і йому стане боляче, а інший майже не відчуває болю. Ці діти можуть мати загострений слух, тому часто у гамірних місцях затуляють вуха. Вони зосереджують вагу на деталях і їм дуже важко загалом осягнути світ, у якому ми живемо. Ці діти зовсім беззахисні і не пристосовані до звичайного для нас життя, тому потребують постійної допомоги. Вони – «аутисти» із розладом чуттєвої, емоційної, пізнавальної сфери, з порушенням моторики, уваги, пам’яті, мовлення та мислення. Словом – особливі.

http://simya.com.ua/autyzm-invalidnist-shho-mezhuye-z-genialnistyu-hto-vony-naspravdi-dity-autysty/?fbclid=IwAR1oHFfLFrRyNmIHAuQA0OJmZxw63lKAR1N2cYqfAvx9lJ99uKCzc1CXRg8

Рекомендації для педагогів, які працюють з дітьми, що мають обмежені можливості здоров’я

Вихователям:

періодично здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, умінь і навичок, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

ознайомитися з анамнезом та основними видами порушень психофізичного розвитку дитини;

вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики, розвитку мовлення та загального фізичного розвитку дитини;

по-материнськи, по-доброму та з великою турботою і любов’ю ставитися до дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, показуючи приклад ставлення до таких дітей всім вихованцям та створюючи умови для їх гарного настрою, самопочуття і розвитку у дитячому садку;

планувати і здійснювати індивідуально-диференційований підхід у всіх видах діяльності з урахуванням діагнозу дітей з обмеженими можливостями здоров’я;

забезпечувати здоров’язбережувальне середовище та впроваджувати комплекс фізкультурно-оздоровчих засобів протягом дня для зміцнення здоров’я дітей вікової групи, в тому числі й дітей з особливими освітніми потребами;

залучати дітей з обмеженими можливостями здоров’я до активної участі в заняттях (індивідуальних, індивідуально-групових, фронтальних), до ігор у підгрупах, до загальних хороводних ігор, індивідуальних та парних трудових доручень, розвиваючи їх інтерес до спілкування з однолітками і збагачуючи життєвий досвід;

навчитися спостерігати за дітьми та правильно оцінювати їх розвиток;

формувати у дітей навички самообслуговування: учити мити руки й вмивати обличчя, витирати їх індивідуальним рушником;

одягатися-роздягатися у певній послідовності, складати свій одяг та доглядати за ним; правильно сидіти за столом, користуватися столовими приборами, їсти самостійно; складати іграшки на місце і підтримувати порядок в ігровому куточку;

дотримуватися правил особистої гігієни тощо; співпрацювати з дітьми у практичних справах (це спільні з дорослими: ігри, розповіді-описи, переказ казок та оповідань, трудові доручення, малювання, ліплення, аплікація, декламування віршів, догляд за тваринами та рослинами в куточку природи, виконання посильних ігрових розвивальних завдань тощо), сприяючи розвитку пізнавальної активності та освоєнню нових способів і прийомів дії;

розвивати дрібну, артикуляційну та загальну моторику (за допомогою пальчикової, артикуляційної гімнастики, чистомовок, масажу, загально-розвивальних вправ, ігор та індивідуальних розвивальних завдань); створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу; привчати здорових дітей допомагати (за потреби), опікуватися однолітками, що мають вади здоров’я;

проводити роботу з батьками з наданням їм правильної інформації та порад з питань розвитку, навчання і виховання дитини, що має обмежені можливості здоров’я.

Інструктору з фізкультури:

періодично здійснювати моніторинг фізичного розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні основних рухів і вправ, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

ознайомитися з анамнезом та основними видами порушень психофізичного розвитку дитини;

здійснювати індивідуально-диференційований підхід під час підготовки та проведення занять з фізкультури, спортивних свят і розваг;

формувати інтерес до занять фізкультурою і спортом у дітей, що мають обмежені можливості здоров’я;

створювати умови для гарного самопочуття «інклюзивних» дітей, регулювати допустимі для них фізичні навантаження, попереджувати їх втому;

забезпечувати здоров’язбережувальне середовище та впроваджувати комплекс фізкультурно-оздоровчих засобів на заняттях з фізкультури для корекції та зміцнення здоров’я дітей з особливими освітніми потребами;

формувати в дітей з обмеженими можливостями здоров’я базові вміння і навички в рухливих іграх і загальнорозвивальних вправах, елементи техніки виконання всіх видів основних рухів;

розвивати загальну рухову активність дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, шляхом залучення до різних видів рухливих та спортивних ігор і вправ, самостійної рухової діяльності з урахуванням їх рухових можливостей;

розвивати фізичні якості й рухові здібності: швидкість реакції, спритність, гнучкість, силу, витривалість, координацію;

хвалити та підтримувати дитину за щонайменші прояви старання у різних видах діяльності.

Музичному керівнику:

періодично здійснювати моніторинг музичного розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, умінь та навичок, різних видів музичної діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

ознайомитися з анамнезом та основними видами порушень психофізичного розвитку дитини; створювати сприятливі умови для прояву позитивних емоцій, гарного настрою та самопочуття дітей, що мають обмежені можливості здоров’я;

формувати інтерес до занять з музичного виховання; по-материнськи, по-доброму та з великою турботою і любов’ю ставитися до дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, показуючи приклад ставлення до таких дітей всім вихованцям та створюючи умови для їх гарного настрою, самопочуття і розвитку у дитячому садку;

здійснювати індивідуально-диференційований підхід у роботі з дітьми, що мають обмежені можливості здоров’я (зменшення навантаження, посильні ігрові завдання);

забезпечувати здоров’язбережувальне середовище та впроваджувати комплекс здоров’язбережувальних технологій на заняттях з музичного виховання для корекції та зміцнення здоров’я дітей з особливими освітніми потребами;

забезпечувати музичний розвиток, використовуючи у роботі різні види музичної діяльності: слухання музики, співи, рухи під музику, музично-дидактичні та рухливі ігри, хороводи, гра на дитячих музичних інструментах; сприяти розвитку творчих здібностей дітей, залучати їх до активної участі у святах і розвагах музично-естетичного циклу та театралізованої діяльності;

хвалити та підтримувати дитину за щонайменші прояви старання у різних видах діяльності.

Практичному психологу:

своєчасно проводити ранню діагностику розвитку дітей;

ознайомитися з анамнезом та основними видами порушень психофізичного розвитку дитини;

здійснювати інтелектуальний, соціально-психологічний й емоційно-вольовий розвиток дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, шляхом добору індивідуальних програм розвитку, навчання і виховання та відповідного ігрового дидактичного оснащення освітнього процесу;

приділяти особливу увагу позитивному самопочуттю дітей з обмеженими можливостями здоров’я, збереженню їхнього психічного здоров’я в період адаптації та подальшого перебування в дитячому садку;

по-материнськи, по-доброму та з великою турботою і любов’ю ставитися до дітей, що мають обмежені можливості здоров’я, показуючи приклад ставлення до таких дітей всім вихованцям та створюючи умови для зміцнення їх психічного здоров’я;

забезпечувати здоров’язбережувальне середовище та впроваджувати комплекс здоров’язбережувальних технологій в ході проведення корекційно-розвивальних занять з дітьми, що мають вади психофізичного розвитку;

підвищувати активність дітей та їхню самостійність через індивідуальні (індивідуально-групові) корекційно-розвивальні заняття, спрямовані на розвиток навичок комунікативності та пізнавальних здібностей;

вести щоденні спостереження за дитиною, її поведінкою, вчасно підмічати, правильно розуміти та корегувати особливості її емоційних проявів у процесі регуляції своєї ігрової діяльності і спілкування;

вивчати індивідуальні особливості розвитку дітей у єдності інтелектуальної, емоційної та поведінкової сфер їхнього прояву; хвалити та підтримувати дитину за щонайменші прояви старання у різних видах діяльності.

Інклюзивна освіта в умовах ЗДО

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу . Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у ЗДО за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Отримані поза соціумом знання і вміння не можуть допомогти дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися в повній мірі як рівноправні і повноцінні члени суспільства. Діти з особливими освітніми потребами активно включаються в освітній процес. Вони осягають основи незалежного життя, засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії, вчаться виявляти активність, ініціативу, свідомо робити вибір, досягати згоди у розв’язанні проблем, приймати самостійні рішення. Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в ДНЗ. Увага зосереджується на соціалізації дітей цієї категорії. Діти з особливими потребами стають частиною нашого життя, вони включаються в групи загального розвитку. До них ставляться як до рівних і як таких, що заслуговують на повагу і сприйняття їх такими, як вони є. Інклюзія базується на концепції «нормалізації», в основі якої – ідея, що життя і побут дітей з обмеженими можливостями мають бути якомога більше наближені до умов і стилю життя усієї вікової групи. Принципи «нормалізації» закріплені низкою сучасних міжнародних правових актів: Декларація ООН про права розумово відсталих (1971), Декларація про права інвалідів (1975), Конвенція про права дитини (1989) та ін. Зокрема, Декларація ООН про права розумово відсталих є першим нормативно-правовим документом щодо визнання осіб з порушеннями психофізичного розвитку суспільно повноцінною в соціальному сенсі меншиною, яка потребує соціального та правового захисту.

Особливості інклюзивної дошкільної освіти

Аналіз закордонної практики свідчить, що інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема:

окремі форми затримки психічного розвитку;

певні мовленнєві відхилення;

зниження слуху чи зору;

нескладні опорно-рухові вади;

порушення емоційно-вольової сфери.

Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків. Згідно з Концепцією розвитку інклюзивного навчання в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками. Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, за необхідності – і допомогу, можна одержати у психолого-медико-психологічних консультаціях. Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим легше буде структура її дефекту, тим краще вона розвиватиметься. Важливо, щоб і вихователі ДНЗ вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розвитку дитини, привело до проблем шкільного навчання: порадять, які умови створити у сім ї, дитячому садку; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього. Приймати рішення про заклад для дитини з психофізичними вадами мають батьки разом із фахівцями ПМПК. При цьому необхідно врахувати дуже багато чинників,зокрема:

– категорія аномального розвитку;

– вік дитини;

– конкретний клінічний діагноз;

– наявність супутніх відхилень;

– стан соматичного здоров я;

– інтелектуальний ступінь;

– особливості психічного та фізичного розвитку;

– потреби та можливості дитини.

Тобто, потрібно рекомендувати заклад з урахуванням суто індивідуальних особливостей розвитку дитини та потреб родини. Вагомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання, реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дитину, написана педагогами ДНЗ, у якому вона перебувала. Адже у процесі систематичного навчання та виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності, проблеми та труднощі. До складання документу може бути залучений і психолог, якщо він систематично працював з дитиною. Підсумовуючи викладене, вихователь може зауважити своєї припущення щодо причин, які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та прогалини у засвоєнні програми дошкільного закладу. Проте, ніяких діагнозів, навіть у вигляді припущення, педагог не формулює, оскільки вада дитини. її конкретний клінічний діагноз, встановлюють колегіально працівники ПМПК на підставі ґрунтовного вивчення матеріалів особової справи, картки розвитку дитини, медичних документів, малюнків дитини, психолого-педагогічної характеристики та результатів обстеження дитини. Якщо корекційні педагоги, практичні психологи, які спеціалізуються на корекційній роботі, є компетентними щодо роботи з такими дітьми, то вихователі дошкільних закладів часто не мають ні психологічної, ні методичної готовності до інклюзії. Тому у ДНЗ має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу. Досвіт інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними ланками такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги. Змістом такої освіти мають бути основи корекційної педагогіки і психології, з певними методичними аспектами. Вихователі ДНЗ повинні знати: підходи держави та суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку; основні поняття корекційної педагогіки та спеціальної психології; особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами; комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей; диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання та виховання кожної категорії дітей; зміст та методи роботи з родинами вихованців.

З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

своєчасно виявити відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку; формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;

проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку.

Результати досліджень багатьох науковців засвідчують, що розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з психофізичними вадами прямо залежить від позитивного ставлення до них, їх розуміння та прийняття педагогами, батьками і здоровими дітьми. Сприятливе соціальне та розвивальне середовище є однією з вихідних умов розв’язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища – одне із завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку. Робота з дітьми, що мають особливі освітні потреби, здійснюється за допомогою таких методів: бесіда, переконання, розгляд проблемних ситуацій, сюжетно-рольові ігри, перегляд спеціально відібраних відеосюжетів. Оскільки дитина-дошкільник – це відзеркалення сім’ї, то відповідну роботу потрібно провести і з батьками здорових дітей, формуючи у них позитивне ставлення до перебування у групі дітей з особливими потребами. Отже, інклюзивна дошкільна освіта – це одна із реалій нашого життя. Проте, потрібно пам’ятати, що її ефективність залежить від багатьох умов, головною з яких є комплексний психолого-педагогічний супровід. З метою впровадження системи психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивної освіти, важливим є організація і здійснення комплексного підходу, реалізація якого передбачає:

1. Поетапне впровадження інклюзивної освіти, яке потребує проведення необхідних психосоціальних та педагогічних заходів, а саме:

Психодіагностичний етап: – діагностика рівня розвитку дітей (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів;

діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною); – тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення інклюзивного навчання;

вивчення особливостей сім’ї, в якій виховується дитина; – психолого-педагогічне спостереження за особливосгями соціальної взаємодії дитини в групі однолітків.

2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими потребами: банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень; картки здоров’я і розвитку дитини; психологічної картки індивідуального розвитку дитини; соціального паспорту сім’ї, в якій виховується дитина; щоденника спостереження за дитиною в начальному закладі; щоденника спостереження за станом здоров’я і поведінкою дитини вдома.

3. Розробка та затвердження індивідуальних програм навчання і розвитку з рекомендаціями для педагогів і батьків, розроблених за участі різних фахівців (лікаря, психолога, соціального педагога, педагога-дефектолога, учителя-логопеда).

4. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази, а саме: – банку даних навчальних і виховних програм; – механізму забезпечення отримання оперативної інформації про рівень здоров’я, навчання і розвиток дитини з особливими потребами.

5. Моніторинг результативності, який передбачає застосування наступних методів: дидактичного – вивчення результативності різних сторін навчально-виховного процесу; виховного – простеження ефективності виховного процесу, системи взаємостосунків його учасників; управлінського – простеження за характером взаємостосунків на різних управлінських рівнях в системах: «керівник – педагогічний колектив», «керівник – діти», «керівник – батьки», «керівник – зовнішнє середовище»; соціапьно-психологічного – спостереження за системою колективно-групових взаємовідносин, за характером психологічної атмосфери педагогічного колективу, психологічного стану дітей, батьків; медичного – відстеження динаміки стану здоров’я дитини з особливими потребами.

6. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні: – виникнення опору новому середовищу з боку дитини, для зняття якого потрібно включати розробку додаткових освітніх ресурсів; – виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками внаслідок роботи із проблемою «особливої дитини».

7. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків: – планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками; – ґрунтовне пояснення батькам і педагогам переваг інклюзивної освіти; – реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми; – відстеження результативності впроваджених змін. Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина і особливими потребами

1. Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині.

2. Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.

3. Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.

4. Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

5. Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.

6. Співпрацювати з іншими педагогами і спеціалістами (логопедом, психологом, лікарями) та батьками в одній команді.

Психолого-педагогічна характеристика дитини з особливими освітніми потребами Психолого-педагогічна характеристика має відповідати таким вимогам:

– підсумок спостережень;

– добір фактів;

– систематизація фактів та висновки педагога;

– характер викладу;

– позитивні сторони дитини;