СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

07.05.2020 

Діти в інтернеті: як навчити безпеці у вітуальному світі якщо вашій дитині від 5 до 7 років

Так само як атьки не дозволяють дітям гуляти одним у незнайомих місцях, так само вони не повинні дозволяти їм працювати в інтернеті без догляду.

У дошкільному віці найважливішою потребою дитини є спілкування, завдяки якому вона засвоює соціальний досвід. Стосунки з дорослими та однолітками формують особистість. Спілкування відіграє важливу роль у житті дитини,адже саме так вона набуває досвід співпраці, взаєморозуміння і формує повагу до інших людей. Потреба в зовнішніх враженнях сприяє розвитку пізнавальних здібностей та уяви. Діти цього віку намагаються виявляти самостійність і розширювати знання про оточуючий світ. Задаючи нескінченні питання, дитина, перш за все, хоче чути відповіді на них. Неуважне ставлення з боку дорослих може стати причиною появи впертості, неслухання і негативізму.

Тому якщо ви не хочете, щоб важливу інформацію дитина дізналася з неперевірених джерел (у тому числі, з інтернету), приділяйте більше уваги своїй дитині. Провідною діяльністю дошкільників є гра. Саме тому діти дуже люблять грати, зокрема, в комп’ютерні ігри. Незважаючи на користь ігор, особливо розвивальних та навчальних, слід пам’ятати, що частка розважальних ігор у житті дитини не повинна перевищювати, оскільки це може викликати нерівномірність розвитку, затримку формування готовності до навчання і навіть спричинити комп’ютерну залежність.

   У дошкільному віці дитина засвоює правила поведінки і вчиться оцінювати власні вчинки та дії оточуючих крізь призму моральних норм, що формуються у спілкуванні з дорослими. Саме цей період є найважливішим для навчання правилам поведінки і безпеки в мережі. При цьому слід пам’ятати, що, незважаючи на знання певних правил, діти можуть порушувати їх, тому необхідність батьківського контролю для дітей молодшого віку дуже висока.

Маленькі діти повинні виходити в інтернет лише під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога в навігації під час пошуку сайтів і при спілкуванні.

Для підвищення онлайн безпеки Вашої дитини:

  • створіть список вибраного з адресами перевірених сайтів;
  • навчіть дитину правилам конфіденційності і поведінки в мережі;
  • роз’ясніть дитині те, для чого і як правильно створювати ніки. Придумайте разом з дитиною нік, у якому не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль;
  • розкажіть дитині, що в мережі люди можуть видавати себе за кого завгодно, тому слід ставитися обережно до нових віртуальних знайомих і вжодному разі не повідомляти їм будь-яку особисту інформацію;
  • використовуйте пошукові сервіси, призначені спеціально для дітей;
  • створіть спеціальне робоче середовище для дитини з обмеженим списком дозволених сайтів;
  • використовуйте спеціальне сучасне програмне забезпечення для контролю ресурсів, що відвідує ваша дитина;
  • користуйтесь програмами батьківського контролю;
  • користуйтесь інформаційними фільтрами;
  • використовуйте засоби блокування небажаного контенту;
  • застосовуйте функції блокування вікон, що вспливають;
  • виключіть можливість використання дитиною служб миттєвого обміну повідомленнями, електронної пошти та чатів;
  • не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товаришами по мережевим іграм;
  • навчайте дитину відрізняти правду від брехні;
  • проявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігнорируйте запитання, що вона ставить. якщо не знаєте відповідей на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в інтернеті;
  • хваліть дитину, якщо вона чинить правильно, і спокійно роз’яснюйте, що потрібно робити і як себе вести, якщо вона помиляється.
  • довірливі стосунки дозволять вам вжити своєчасних заходів у випадку виникнення ситуації, що загрожує безпеці вашої дитини.

05.05.2020  Обсяг, стійкість, концентрація і інші властивості уваги,

                                              які потрібно розвивати

Всього є шість властивостей уваги. Порушення кожної з них по-своєму відбивається на діяльності дитини.

1) Обсяг уваги. При невеликому обсязі уваги дитина не вміє концентруватися одночасно на декількох предметах і утримувати їх в пам’яті.

2) Стійкість і 3) концентрація уваги. Працюйте в цьому напрямі, якщо дитина швидко відволікається на сторонні справи, не може довго зосереджувати увагу.

4) Вибірковість уваги. Ця властивість вкрай важлива, щоб вміти зосередити увагу на значному процесі. І при цьому не звертати уваги на другорядні, відволікаючі стимули. Проблеми з вибірковістю уваги заважають доводити почате до кінця.

5) Розподіл  уваги. Дитині складно виконувати два завдання одночасно.

6) Переключення уваги. Здатність швидко і легко перемістити увагу з одного виду діяльності на інший. Дитина важко переносить увагу з одного об’єкта на інший, перемикається занадто повільно? Розвивайте гнучкість уваги.

Поспостерігайте, що дається дитині складніше: сприймати інформацію візуально або на слух? З огляду на це, ви зможете більш грамотно підібрати ігри та вправи на увагу.

Ось тепер, коли проблема зрозуміла, приступаємо до корисних активностей! Навчити дитину керувати увагою допоможуть ігри.

Вибирайте ігри і завдання за віком

Ігри та вправи на увагу для дітей 4-5 років

Дошкільнятам найскладніше всидіти на місці, тому ігрова форма занять підходить їм найбільше.

Гра «Заборонений колір»на концентрацію і розподіл уваги

Перед початком гри встановіть правила:
– не можна називати заборонені кольори, наприклад, зелений і червоний;
– не можна один і той же колір називати двічі.

А тепер задавайте питання: «Якого кольору небо? Якого кольору трава? Якого кольору сонце? Якого кольору полуниця?» Можливі варіанти відповідей: «Блакитного; як газон; жовтого; як серце».

Гра «Придумай автомобіль» Розвиваємо вибірковість уваги

Запропонуйте дитині уявити, що неподалік проїжджає автомобіль, який кожен раз повертається. Як він виглядає? Які звуки видає? Поступово картинка повинна ставати все більш живою і насиченою.

Робіть дитині підказки, але не коментуйте кожну її дію. Так вона може відволіктися від гри і втратити інтерес до неї.

Гра «Знайди зайве» на концентрацію і розподіл уваги

Прочитайте дитині вірш і попросіть плескати в долоні, якщо вона чує зайві слова.

Прироківіли птиці:
Голуби, синиці,
Бузьки, ворони,
Галки, макарони.

Прироківіли птиці:
Голуби, синиці,
Лебеді, куниці,
Галки і стрижі,
Чайки і моржі.

04.05.2020

28.04.2020

27.04.2020         Нейропсихологічна гра

                                   «Спробуй повтори»

Непосидючу малечу потрібно постійно займати цікавими справами чи завданнями. Та якщо ви спробували вже всі завдання та ігри зі свого арсеналу, радимо спробувати напрочуд цікаву і веселу гру «Спробуй повтори».

Гру можна використовувати як спосіб зняття напруги чи стресу або в якості забави. Ознайомтесь з правилами та варіантами проводення гри для дітей різного віку.

Хід гри

Картки лежать перед учасниками стопкою донизу. Ведучий перевертає верхню картку і кладе її перед гравцями так, щоб кольорова полоска була зверху. Учасники повинні чим скоріш відтворити зображене на картці завдання. Ведучий оцінює точність та швидкість виконання завдання.

Складність гри та її тривалість визначається ведучим з врахуванням віку учасників гри, їх психологічних та фізіологічних особливостей.

Базовий варіант

Призначений для учасників любого віку, починаючи з молодшого шкільного.

Перед початком гри ведучий оголошує, яке відображення руху є вірним і яка винагорода очікує переможця. Перед гравцями лежить стопка карток зображенням донизу. Ведучий перевертає одну картку із стопки, а гравці чим скоріш відтворюють на ній рух. Той, хто впорався із завданням пізніше за інших, лишає картку у себе. Далі перевертається наступна картка, і процедура повторюється до тієї пори, поки всі картки не будуть перевернуті. Виграє той, у кого буде найменша кількість карт.

У колоді є картки із зображенням рухів, відтворити які неможливо (наприклад, дві ліві чи праві руки). У даному випадку гравці повинні відреагувати так:

  • якщо на карті зображені дві перехрещені руки, потрібно покласти руки собі на плечі паралельно: праву на праве, ліву на ліве;
  • якщо зображені не перехрещені руки, то їх потрібно перехрестити: ліву кисть покласти на праве, а праву – на ліве.

Той, хто виконає цей рух останнім, лишає картку у себе.

Може використовуватись у роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Кожен із учасників витягує всліпу по одній картці. Повертаються одночасно по команді ведучого. Учасники уважно роздивляються свою картку, відтворюють зображені на них пози чи жести і завмирають. Через визначений час (можна використовувати пісочний годинник) ведучий

Шановні колеги, діти та батьки дитячого садка «Волошка»

Стартував тиждень психології онлайн, який триватиме з 22 квітня по 27квітня 2020 року.

Нехай цей тиждень об’єднає нас всіх, сповнить позитивними емоціями та незабутніми враженнями.

Цього року тиждень психології  має назву « 5 днів у світі психології». Протягом тижня пропоную вашій увазі цікаві вправи та завдання, що допоможуть вам покращити настрій, та глибше пізнати себе та своїх найрідніших.

Створіть свято для себе, адже ми творимо свій світ, наповнюючи його позитивними емоціями, приємними подіями та незабутніми враженнями.

«5 днів у світі психології»

День 1.Цікавий світ психології.

Девіз дня: «Хороший настрій починається з душі, а не з ноги»

Консультація для батьків:  «Темперамент вашої дитини»

Всі знають, що виховання повинно починатися вже з пелюшок. Але чому тоді вже в перші роки життя деякі батьки починають дивуватися: струнка система виховання чомусь дає збій. Якісь речі дитина засвоює миттю, а щось ну ніяк не приживається в його поведінці. А все тому, що виховання, на жаль, не всесильне.

Є одна властивість людини (причому, одна з найважливіших і фундаментальних!), яка не підвладне нашому з вами впливу. Непідвладна, тому, що вона – вроджена, що формується на рівні генів, центральної нервової системи. Вам не прийде ж в голову виправляти своїй дитині форму носа? Так ж само це стосується і темперамента.

Це – вроджене і є незмінною до кінця життя властивість нервової системи. Знати особливості темпераменту вашої дитини просто необхідно. Але не для того, щоб с ними боротися, а для того, щоб з ними рахуватися.

Всього існує чотири Тип темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик і меланхолік.

Ітак, розглянемо ці типи докладніше, можливо, Ви дізнаєтесь у одному з них свого ребенка.

Сангвінік  Це життєлюб, якому треба, щоб життя навколо нього кипіла ключем. Малюкові до всього є справа, з ним легко і цікаво. Він здатний знайти спільну мову з ким завгодно і легко адаптуватися в будь-якій обстановці. У цьому йому допомагає така чудова якість, як компромісність і щасливе уміння швидко забувати обіди. Це природжений оптиміст, який завжди і в усьому бачить тільки хороше, не звертаючи уваги на негативні сторони. Сангвінік дуже легко включається в будь-яку діяльність і так само легко переключається на щось нове. Його рухи впевнені, точні, легко змінюють темп. Мова – виразна, швидка, багата мімікой і жестами. Засинає така дитина дуже швидко, спить добре і просипается з посмішкою, і в доброму гуморі. Без сліз і капризів, звичайно, справа не обходиться, як у будь-якої нормальної дитини, однак вони нетривалі, і малиша легко відволікти.

Флегматик   Така дитина справляє враження, що вона  не поспішає нікуди. Капуша поспіху просто не виносить. Серед інших дітей він виділяється спокоєм і неквапливими, часто незграбними рухами. Зате його солідності та розважливості позаздрить будь-яка доросла людина. Щоб така дитина не робила, вона вважає за краще те, що вже звичне, перевірене і робить усе докладно, вперто долаючи всі перешкоди. Відволікти його від наміченої мети вкрай важко, свої рішення він не змінює і, якщо треба їх відстояти, проявляє завидну впертість. До всього новому він звикає вкрай важко, та зате, його психіка до неймовірності стійка до будь-яких зовнішніх подразників, вивести його з себе майже неможливо. Малиш – флегматик дуже стриманий і тому багатьом здається малоемоційним і толстошкірим. Це не так, просто емоції він рідко виявляє, зате почуття його глубокі і постійні. Ще одне корисне якість флегматіка – його миролюбність. Він абсолютно не конфліктний і не агресивний. Мова такої дитини неторопліва, часто з великими паузами і невиразна, без емоційних сплесків, без жестів і міміки.

Холерик    Це один з найяскравіших темпераментів. Така дитина – це просто стихійне лихо, смерч і тайфун в одній особі. Психологи таких дітей називають ще гіперактивними. Він ні хвилини не може посидіти спокійно і створюється враження, что він одночасно існує в кількох точках простору. Він заводиться з півоберту, його енергії вистачить на десятьох флегматиків, а фантазії за частиною пустощів просто невичерпні. Він – борець, задирака, часто агресивний. Береться за будь-яку справу, але далеко не завжди доводить її до кінця, відволікається на щось більш нове і цікаве. Йому дуже важливо бути в центрі уваги, спочивати на лаврах, щоб звідусіль на нього сипалися похвали. Рухи такої дитини поривісти й різані, мова швидка, голосна, з проковтуванням окремих слів, однако дуже виразна й емоційна. Серед однолітків холерик звичайно – лідер, командир. Він постійно конфліктує в компанії однолітків, проте жити без їх оточення не може. Чекати і пригнічувати власні бажання – не для нього. Йому треба все відразу і миттєво. Зазвичай такі діти легко пристосовуються до нового коллектіву, але дуже скоро входять у конфлікт з вимогами дисципліни. Будь-які словесні покарання для холерика нічого не значать, зате будь-які спроби обмежити його свободу (поставити в кут, наприклад) здатні довести його до істерики.

Меланхолік   Його цілком можна порівняти з оранжерейною мімозою. Він дуже чутливий до будь-яких зовнішніх проявів, спробуйте навіть трохи підвищити на нього голос – миттєво з”являться сльози. Дуже часто такі діти – плаксії і боягузи. Особливо вони бояться всього нового і незнайомого, особливо людей і оточення. Сором’язливість, боязкість і нерішучість – основна риса їх характеру. Дуже часто меланхолік стає песимістом, який невпевнений в собі і зациклений на невдачах. Ще одна відмінна риса – крайня образливість. Увагу свою така дитина концентрує насилу, відволікаючись на дрібниці. Будь-яка діяльність для нього – важка праця, від якої він швидко втомлюється. Зазвичай діти – меланхоліки легко і швидко засвоюють вікові навички, але вони у них нестійкі і залежать від обставин. Рухи такого маляти невпевнені, часто метушливі, мова дуже тиха, але багата інтонаціями, виразна. Меланхоліки важче інших адаптуютья до нової обстановки. Але є одна риса, яка притягує до них і детей і дорослих буквально все життя – це їх крайня чутливість. Вони похожі на чуйну антену, яка уловлює найменші нюанси настрою, емоцій другіх людей. А цей – вірна запорука того, що така дитина просто майстер комунікаціі, він добрий, чуйний, він здатний з малих років буквально «отзеркаліть» своего співрозмовника, викликавши тим самим його розташування. Світ меланхоліка – це світ почуттів, емоцій, в усіх їх відтінках, світ інтуїції.

Але навряд чи ви знайдете хоч один, з описаних типів в його «чистому» вигляді. Зазвичай буває поєднання двох типів темпераменту, один з яких переважає. І не потрібно спеціальних тестів, щоб зрозуміти з поведінки вашої дитини, до якого Тип у він належить. Із найбільшою точністю це можна зробити після семи років, коли спадають деякі особливості молодшого віку, властиві всім дітям без виключення.

Не варто плутати характер з темпераментом. Характер – це те, що ми набуваємо в протягом життя, а темперамент – вроджена властивість, змінити яке практично неможливо. Однак, вихованням формуючи характер дитини, можна слегка підкоригувати деякі властивості темпераменту. Можна уявити собі, что темперамент – це ваша фігура, а характер – одяг. Одягом цілком можна скрити, підправити деякі особливості фігури, які вас не влаштовують. Однак повністю змінити її будову просто неможливо.

Якщо ваші з дитиною темпераменти збігаються, то вважайте, що вам пощастило. Якщо же немає – ні в якому разі не «ламайте» малюка, темперамент зламати неможливо, краще спробуйте підлаштуватися під нього. Для цього необхідно, як мінімум, знати всі плюси і мінуси темпераменту дитини, а також спробувати посилити плюси і звести мінуси хоча б до нуля.

Виховуючи, не намагайтеся перетворити флегматика в холерика, а меланхоліка – у сангвініка. Треба вчитися не придушувати, а управляти любим з цих типів.

Наприклад, сангвініка вчити терпінню, наполегливості та посидючості.

Флегматіка – ініціативності, вмінню розподіляти свій час, вільно виражати своі емоції (як радіти, горювати співчувати і бути добрим), спілкуватися з однолітками.

Холерика – вмінню іноді уповільнювати темп руху по життю (для цього можна придумати для нього різні «шлагбауми» і непередбачені зупинки), обдумувати свої рішення, гасити агресивність.

Меланхоліка треба постійно підтримувати, схвалювати, бути з ним м’якше, не вимагати від нього неможливого, учіть долати сором’язливість і боязкість, допомагати побороти страхи.

І головне – не забувати, що кожна людина, хай навіть ще маленький – індивідуальність, с особливостями якої треба рахуватися.

День 2. «Кожна людина – Всесвіт.»

Девіз дня: «Можливо ти в цьому світі лише людина,

 проте для когось ти цілий всесвіт»

 1.Проведення акції «День посмішок і компліментів»

Прокинувшись вранці посміхніться своїм найріднішим, подякуйте мамі за смачний сніданок, скажіть своїм любим та коханим компліменти, адже вони найдорожче , що є в нашому житті. Також скористайтеся соціальними мережами та додатками на ваших гаджетах та подаруйте посмішки та компліменти вашим бабусям, дідусям, вихователям дитячих садочків та рідним людям котрі знаходяться далеко від вас.

2.Інформаційна хвилинка для батьків

День 3. День спілкування.

Девіз дня: « Найскладніше пояснити найпростіші речі»

  1. Бесіда з дитиною6 «Дитячі думки про радість, горе, гнів…»
  2. Читання казки « Казка про п’ять слуг»

«Казка про п’ять слуг: Радість, Смуток, Страх, Подив і Злість»

У давні-давні часи, далеко-далеко від тутешніх місць було славне королівство і правив ним Король по імені Розумність. Було у нього п’ять вірних слуг, яких звали – Радість, Смуток, Страх, Подив і Злість. Слуги допомагали королю управляти країною і виконували всі його накази. Королівство процвітало і люди жили в ньому мирно і щасливо.

Одного разу король побачив портрет прекрасної принцеси, яка живе в сусідньому королівстві, закохався в неї і вирішив одружитися. Він відправився в дорогу, щоб посвататися до принцеси, а на своє місце посадив свого молодшого брата на ім’я Дурість, але перед цим суворо наказав йому сидіти на троні смирно, щоб не видавав указів і в усьому покладався на слуг – вже вони-то знають, що робити.

Тільки король перетнув кордон королівства, як до Дурості з’явилися Добрі Порадники і стали твердити йому в усі вуха:

– Ах, навіщо ми терпимо цих трьох негідників: Злість, Страх і Печаль ?! Вони нам все життя зіпсували – вже так змушують нас страждати, так страждати. Стільки бід нам принесли! Вижени їх геть! Без них-то буде куди краще.

Дурість послухав Порадників і вигнав Злість, Страх і Печаль з королівства. Залишилися в королівстві тільки Радість і Подив.

Ох вже й розвеселе життя пішло! Цілими днями жителі тільки раділи і дивувалися, дивувалися і раділи:

– Ха-ха-ха, привіт, сусід! Як я радий тебе бачити!

– Хо Хо! Привіт, привіт!

-Тільки й чути по всьому королівству: “ха-ха” та “хі-хі”. Що не станеться –усюди Радість і Подив. Добре, вірно?

Поки люди раділи та дивувалися, підкралася біда, звідки не чекали. До самих кордонів королівства підійшли війська короля Безумця. Він давно хотів завоювати королівство Розумності, але це йому ніяк не вдавалося, поки Розумність був на троні. Але тут Безумець дізнався, що король покинув  свою країну і вирішив скористатися моментом. Він добре підготувався до битви, адже він знав, що крім короля спокій країни оберігають Радість, Подив, Злість, Страх і Печаль. Він не знав, що троє з них були вигнані.

Передові війська Безумця, виставивши вперед списи, перейшли кордони. Вони очікували опору з боку армії королівства. Але до цього часу всі солдати і офіцери, аж до генералів, могли відчувати тільки радість і здивування. І замість того, щоб вступити в бій з противником вони закричали:

– Ой, хто це ?! Ба, та це ж війська короля Безумця! Ось це так! Яка ж радість! Ура! Ура!

Вони не відчували ні страху, ні злості, і тому навіть не намагалися чинити опір. Вже через півгодини всі до єдиного були перебиті. Королівство в лічені години було охоплено Безумством.

Солдати Безумця вбивали мирних жителів, а ті навіть не встигали ні злякатися, ні засмутитися, ні розлютитися на ворогів і тому не чинили опір. З реготом і подивом в очах вони вмирали, навіть не розуміючи, що відбувається. Королівство виявилося на краю загибелі.

Так би і загинуло славне королівство, але на щастя, король Розумність повернувся після вдалого сватання, і повернув Злість, Страх і Печаль на своє місце. Вселившись в душі мешканців, що залишилися в живих, вони підняли їх на боротьбу з ворогом.

Ті, хто був дуже слабкий – маленькі діти, – стали відчувати страх і ховатися, не чекаючи загибелі від рук ворога. І так вижили. Ті, хто мав  хоч трохи сили – тими опанував гнів, і вони стали люто битися, і в кінці кінців, перемогли ворога.

Після вигнання Безумця всі решта жителі спільно оплакали загиблих, а після декількох тижнів жалоби дали час Радості, щоб відсвяткувати перемогу.

Але звичайно, ця радість була не такою безоглядною як раніше, а з долею смутку. Адже через Дурість сталося стільки бід.

Після Суму і Радості, жителі дали владу Здивуванню, від якого, з благословення Розумності, стало проявлятися цікавість, сумніви і роздуми про те, що сталося, і як зробити так, щоб подібне більше не повторилося.

Багато часу пройшло, перш ніж країна знову змогла стати такою ж процвітаючою, а жителі настільки ж щасливими, як раніше. Король одружився на принцесі, і у них народився син, якого назвали Мудрість. Кажуть, що Мудрість і понині править своїм королівством, чого я і вам бажаю.

День 4. День творчості.   « Я ЗМОЖУ ВСЕ!!!!»

  1. АРТ терапевтичне заняття «Дудлінг та зентангл»
  2. Творча гра «Домашній театр ляльок»

ДУДЛІНГ І ЗЕНТАНГЛ – КОРИСНЕ МАЛЮВАННЯ

 ДЛЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ

 

Зентангл і дудлінг, а також їх поєднання (зендудлінг) – техніки малювання, які останнім часом набувають великої популярності. Інтерес до них пов’язаний з тим, що вони є хорошим способом розслабитися, отримати задоволення, проявити свої творчі здібності, навіть у тому випадку, якщо ви абсолютно не вмієте малювати в класичному розумінні цього слова. Ці техніки прекрасно підходять і для дорослих, і для найменших дітей, які тільки вчаться тримати малярське приладдя.

      ДУДЛІНГ (від англійського doodle – несвідомий малюнок) – це малювання за допомогою простих елементів (кружечків, закорючек, ромбів, крапочок, паличок та ін.). У цьому і полягає легкість. Проте з цих простих елементів можуть складатися складні композиції, що вражають уяву. Але в основному це несвідомий малюнок, що дозволяє «відключити мозок», що відкриває дорогу чистій творчості, не скутій правилами. Таке малювання багато хто з нас застосовував на нудних шкільних уроках.

Про те, що вийде в підсумку, ми не знаємо і не замислюємося, рука малює сама по собі. Чи будуть це різноманітні рослини, неіснуючі світи або просто геометричні фігури – не важливо. Головне – отримати задоволення від процесу малювання.

Дудлінг перегукується з іншою технікою малювання – зентанглом. Але в цих техніках є невелика різниця. Якщо дудлінгом можна займатися одночасно з якою-небудь іншою справою, то зентангл вимагає більшої концентрації. Цей малюнок є більш усвідомленим.

      ЗЕНТАНГЛ (від zen – врівноваженість, спокій і rectangle – прямокутник) є поєднанням медитації та малювання. Традиційно для малювання зентангла використовуються квадрати 9х9 см. У квадрат поміщається який-небудь малюнок, або він довільним чином ділиться на сегменти, які, в свою чергу, заповнюються різними однотипними елементами (крапочками, кружечками, ромбиками, на що вистачить фантазії).

Зентангл допомагає розвинути зібраність, концентрацію, сприяє психологічному розвантаженню, внутрішньому заспокоєнню, покращує зорову координацію і дрібну моторику, а також розвиває творчі здібності та креативність.

Суміш цих двох технік – ЗЕНДУДЛІНГ (Zendoodling) – ідеально підходить для занять з дітьми. Найпростіший варіант – скористатися розмальовкою або контуром тварини, квітки, пташки (чого завгодно), намальованого за трафаретом, і запропонувати дитині заповнити його простими елементами, а потім їх розфарбувати. Можна ускладнити завдання – розбити малюнок на частини і заповнити отримані сегменти різними візерунками. Ще варіант – запропонувати дитині по-різному заповнити однакові зображення тварин, предметів та ін.

  1. Творча гра «Домашній театр ляльок»

Важливо вплив гри на розвиток уяви. Уява — одна з головних складових будь-якого творчого процесу, тому його тренування є основою для створення креативних здібностей дитини.

Підійде вона, в принципі, для дітей будь-якого віку, в неї цікаво грати навіть дорослим. І нехай ваш будинок перетвориться на маленький театр! Для цього вам знадобляться кілька барвистих тропічних ляльок, розсувна ширма, настільна лампа.

Основна суть гри полягає в тому, щоб дитина відчула себе в ролі маленького «креатора», тобто безпосереднього творця всього, що відбувається. Йому особливо сподобається, якщо ви дасте йому скористатися правом обирати, який саме спектакль варто розіграти.

Можливо, йому до душі ідея втілити в реальність улюблену казку або зіграти роль персонажа цікавого дитячого фільму. У будь-якому випадку, вашим головним завданням залишається запропонувати дитині створити домашній ляльковий театр, викликавши в ньому інтерес і бажання брати участь в його спектаклях.

День 5. Впусти психологію в своє серце.   «Я ТВОРЕЦЬ СВОЄЇ ДОЛІ»

На мою думку, кожна людина повинна брати на себе відповідальність за своє життя і боротися за своє щастя. Кожен з нас у житті повинен ставити перед собою певні цілі та відповідно робити все за для їх досягнення. Саме це надає підставу образно називати людину – ковалем свого щастя.

Довести своє твердження я можу такими аргументами: по-перше, безумовно,  щастя для кожної людини – це щось особливе та унікальне і саме наша життєва мета якнайкраще відображає наше розуміння щастя; по-друге: беззаперечно, нас оточують люблячі люди (родина, друзі), які завжди допомагають нам, дарують шматочки свого щастя і саме це повинно бути стимулом  для здобуття свого щастя, яким потім можна буде віддячити цим людям і допомогти іншим віднайти своє щастя.

У зв’язку з порушеним питанням хочеться згадати твір Л. Толстого “Анна Кареніна”, де автор чітко окреслює дві лінії життя: Анни Кареніної та Костянтина Левіна. Анна поринає у вир бурхливих подій і після кількох протестів припиняє боротьбу, що згодом губить її. На відміну від неї, Левін  чітко визначає, що для нього є щастям, і хоч на його шляху стають неабиякі перешкоди він впевнено долає їх та знаходить своє щастя.

Інший приклад я хочу взяти  з власного життя. Мій хоч і невеликий, але повчальний досвід довів, що якщо байдуже ставитись до свого життя і чекати, склавши руки, свого щастя, то ні до чого доброго це не приведе. Потрібно сміливо заходити у  кузню, брати у свої руки молот і не боячись вогню та важкої праці братися за роботу, адже від того, як відповідально ми поставимось до своєї роботи, таким якісним вийде наше щастя!

Отже, по при всі обставини ні в якому разі не можна зупинятися на півшляху до свого щастя, а навпаки потрібно відразу налаштувати себе на важку працю за для великого щастя.

 

Шановні  батьки!  Практичний психолог  друкує корисні та цікаві вправи та завдання для дошкільнят.  Виконуйте разом з дітьми.

13.04.2020       Вчимо дітей миритися: віршики-мирилки

Конфлікти і непорозуміння під час гри чи іншої взаємодії між дітьми — звична справа. Важливо дитину навчити якісно будувати комунікацію і вміти поводитися у таких ситуаціях/

Ритмічні віршики, які швидко поліпшують настрій і відновлюють товариські стосунки – мирилки – стануть у пригоді кожній дитині, яка відвідує дитячий колектив.

Не розлити нас водою,

За (ім’я) – я горою!

Посварились, поштовхались,

Над собою посміялись!

Мир, мир, миром,

Пироги з сиром,

Вареники з маслом,

Ми – подружки красні.

Трішки з братом посварились,

Знову дружньо помирились…

Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько:
– Миріться швиденько!

Ти – не ворог, я – не ворог.
Нам сваритись просто сором.
Помирились, помирились,
Щоб ніколи не сварились.

Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.

 

Ігри з крупами – це не новинка серед розвиваючих ігор вдома. Але це анітрохи не зменшує того корисного розвиваючого впливу, який вони чинять на малюка.

ГРИ З КРУПАМИ ДОПОМАГАЮТЬ сенсорно пізнавати предмети і речовини, розвивати дрібну моторику, чуттєве сприйняття, фантазію та уяву. Має медитативний і заспокійливий ефект і, звісно, такі ігри – це ще і неймовірно ВЕСЕЛО і просто чудовий спосіб проведення часу.

ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО! НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШАТИ, навіть на секундочку, ДІТЕЙ БЕЗ НАГЛЯДУ під час ігор з крупами.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ІГРИ З КРУПАМИ: Дуже важливе питання, оскільки зазвичай це питання вирішує буде гратися дитина в крупи чи ні)) По перше, я проводжу такі ігри, коли чоловік на роботі))) По друге, ви маєте розуміти прибирати, звичайно, все одно доведеться, але, можна мінімізувати наслідки ігор. Можна грати не в кімнаті, а на кухні, тому іноді ці ігри називають «кухонні», або ще кілька зручних місць: ванна, де крупи фактично не розсипаються, або ж велика миска чи надувний басейн. Влітку чудово організовувати подібні ігри в дворі.

ЯКИМИ КРУПАМИ МОЖНА ГРАТИ:

Манка (чи сіль), квасоля, гречка, рис, вермішель, вівсянка, кукурудзяна крупа, пшоно, горох і все що є вдома.

ВАРІАНТИ ПЕРШИХ ІГОР З КРУПАМИ.Насправді ігор з крупою можна придумати безліч, якщо ви спробуєте грати, хоча б кілька разів, то неодмінно ви легко зможете придумувати нові і нові завдання. Але для того, щоб зрозуміти задумку цих ігор, пропоную невеличкий списочок варіантів ігор з різними крупами, з яких розпочинали грати ми:

  1. «ХОВАЄМО РУЧКИ».Для першого знайомства рекомендую, або квасолю, або ж манку. Візьміть зручну ємність, зручніше не високу (наприклад, є прозорі ящики, коробку для взуття, миску для прання, пластмасову кухонну миску чи ванночку для ляльок)  та насипте туди кілька стаканів крупи, я, як правило, беру цілу пачку з АТБ)) Опустіть ваші руки в крупу та дуже радісно опишіть свої відчуття. Поворушіть пальцями, ховайте пальчики, можна посипати з долоні в долоню, потерти між долонями. Малюк, побачивши вашу позитивну зацікавленість обов’язково до вас приєднається.
  2. «ВІДМІННИЙ МАСАЖ!»Якщо ємність дозволяє, щоб туди могла сісти і встати дитина, то запропонуйте дитині спочатку походити в тазику, а потім і присісти. У деяких дітей таке купання викликає величезне захоплення, тому будьте готові, що вміст тазика виявиться поза ним, тому таким «купанням» зручно займатися у ванній кімнаті! До речі, купати можна не тільки себе, а й іграшки.
  3. «СЕКРЕТИКИ» Попередньо в крупу заховайте невеликі іграшки та запропонуйте дитині відшукати їх. А якщо мисок буде більше і в кожної буде свій секрет, то без сумніву інтерес зросте ще більше!
  4. «МАЛЕНЬКА ПОПЕЛЮШКА» Насипте крупу і виложіть в ній 10 гудзиків, чи мозаїку чи камінчики декоративні і нехай дитина вибере ці ягідки в мисочку окрему.
  5. «ГОСПОДИНЯ/ГОСПОДАР». Можна зробити сортер, вирізавши ротик, або ж взяти готову ємність (баночку з-під серветок для компютера чи стакан із фрешів) і приклеїти туди наліпку тварини та кормити крупою в отвір.
  6. «ПЕРЕСИПАЄМО КРУПУ» Покажіть, як пересипати крупу за допомогою склянки/ложки/ситечка/совочка/черпака/долоньок в тарілочки/бутилочки/відеречка/каструльки, а також з однієї ємності в іншу.
  7. «СМАЧНА КАШКА».Варіть «кашку» для ляльки, а потім погодуйте її. В кастрюльку крупу, додайте води (можна і по-справжньому), помішайте ложкою, на плиту поставте, насипте на тарілочку, і пригостіть ваших іграшкових друзів.
  8. «СОРТУВАННЯ»Змішайте невелику кількість круп, наприклад квасолю і вермішель, перемішайте їх в тарілочці і запропонуйте дитині розділити і розкласти їх в свої тарілочки. Якщо перемішати манку і квасолю, тоді розділити їх можна за допомогою сита, попередньо продемонструйте цей спосіб малюкові!
  9. «МАЛЮВАННЯ».Возьміте піднос і крупу на якій будете малювати (манку, кукурудзяну крупу, сіль, навіть борошно), рівномірним шаром розсипте крупу по таці. Покажіть, як малювати (проведіть кілька ліній), запропонуйте те ж саме зробити дитині. Покажіть малюкові, як брати крупу – трьома пальцями, щіпкою!На таці можна малювати доріжки, запропонуйте малюкові пройти пальчиками по цій доріжці. Для дітей старшого віку можна малювати лабіринти. В такий спосіб можна вивчати фігури, букви, цифри, придумувати цілі казочки.
  10. «НАДУВНІ КУЛЬКИ».Для тих, хто боїться, що дитина тягне все до рота, можете спробувати такий варіант гри: насипати в надувні кульки і зжимати по черзі, можна шукати пари, якщо попередньо насипати дві однакові, або ж зробити лото (попередньо родрукувати картинки круп, які використовуватимете для ігор)

А ви граєте з крупами?  А якщо не граєте, то спробуйте, вашій дитині неодмінно сподобається.

Цікаве завдання для «слухняних» пальчиків. 

Мета: розвиток дрібної моторики

Хід вправи:

«Річка» – імітація хвиль: долоні в горизонтальному положенні.

«Човник» – пальці разом, долоні стулені в горизонтальному положенні.

«Черепаха»- пальці рук зімкнути в замок, великі пальці з’єднати, утворивши

голову черепахи.

«Рибки» – долоні вертикально ребром, пальці разом, імітація плавання риб.

«Равлик» – одну руку покласти на стіл, підняти вказівний та середній пальці,

розставивши їх, накрити руку долонею другої руки.

ДИТЯЧІ СТРАХИ І ПАНДЕМІЯ

Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров’я дітей на період до і після карантину.

Діти тільки пару днів раділи продовженню канікул і знаходженню вдома. За час, поки вони знаходяться поруч з дорослими, вони чули багато різних версій (які нагнітають чи заперечують і ін.) Про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка “заражена” тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне “вилазити” в різних формах: розлад сну, харчування, появою незвичайних страхів, патологічною прив’язаністю до батьків, погіршення поведінки, ОКР та т. д.

Чим це пояснюється?

У віці від 5 до 10 років у дітей з’являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи – страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень і т.д. За великим рахунком – це прояв страху смерті, страху «не бути». Наявність таких страхів вважається показником “нормального” розвитку дітей. Заважати дитині і оточуючим вони починають тоді, коли з ними не так обходяться: “годують” панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням стану або намагаються створити ілюзію благополуччя.

Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому “зміненому” стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Але їм важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.

Що робити дорослим?

* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві),

* Приймати (не заперечувати) страх дитини: “ти боїшся / тобі страшно”, “боятися – це нормально”, “страх допомагає бути обережним”,

* Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами,

* Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім’я,

* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),

* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи ,

* Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .),

* Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним “обирати життя”,

* Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи,

* Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я … психічне і фізичне 🙂

Бережіть фізичне і психічне здоров’я своє і своїх близьких!

ВПРАВИ  “ЕМОЦІЇ” ДЛЯ ДІТЕЙ .

Динамічна вправа. «Маленький привид».

Мета полягає утому, щоб навчити в прийнятній формі виплеснути накопичений гнів.

Інструкція дітям звучить так: «Зараз ми з вами будемо грати роль маленьких добрих привидів. Нам захотілося трохи побешкетувати і злегка налякати одне одного. Коли я буду плескати в долоні вам треба буде робити руками ось такий рух (зігнуті в ліктях руки, пальці розчепірені) і вимовляти страшним голосом звук «У». Якщо я буду тихо плескати, ви будете тихо вимовляти «У», якщо я буду голосно плескати, ви будете лякати голосно. Але пам’ятайте, що ми добрі привиди і хочемо тільки злегка пожартувати».

 Ігрова вправа “Невдоволення – Задоволення”.

Суть її полягає в тому, що дітям треба розповісти історію, при цьому імітуючи звірів і їхні емоційні стани.
Історія про ведмедя. Жив у лісі ведмедик, на вулиці настала пора року весна, стало йому голодно, ось виліз він з барлоги, загарчав, розсердився, нахмурився. (Дітям треба зімітувати ведмедика похмурого, сердитого). А в лісі сніг зійшов, травичка починає де-не-де «прокидатись», пташки починають щебетати, метелики літають. Подивився ведмедик навколо, заусміхався (діти імітують задоволеного, веселого ведмедика.). Повз лисичка бігла, побачила ведмежа, здивувалася (діти зображують лисичку, здивування). А недалеко під кущем зайчик сидів (навпочіпки сідають), прислухався: “Що за шум?”, Злякався, причаївся (діти зображують зайчика). Підвівся зайчик, побачив ведмедика і лисичку, зрадів – адже це його друзі зібралися на галявині перший раз після довгої зими, і весело застрибав до них. І стали вони разом – як ви думаєте, що робити? – Радіти, веселитися, грати, стрибати, годувати ведмежа. Вкінці можна задати ряд запитань: чи подобається вам на лісовій галявині? Який у вас настрій? Коли у вас гарний, радісний настрій, що вам хочеться робити? Плавно переходимо до наступної ігрової вправи.

27.03.2020

«Успішний розвиток дрібної моторики руки»

 

«Творчість малюка на кінчиках його пальців».

В. Сухомлинський.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок, підвищує творчу здатність дитини під час занять з образотворчого мистецтва. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма, та ефективному оволодінню різними техніками образотворчого мистецтва.

Із самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

Пам’ятайте, що малюкам треба пропонувати вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має зміст віршованого тексту. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Для розвитку дрібної моторики руки можна запропонувати малюкам наступні завдання:

Розминати пальцями пластилін, глину.

Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, кульки.

Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

Стискати та розтискати кулачки.

Робити м ‘які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “,ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, неначе вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

Показувати окремо тільки по одному пальчику.

Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

Нанизувати великі ґудзики на нитку.

Зав ‘язувати вузлики на мотузці.

Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

Закручувати шурупи, гайки.

Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

Малювання у повітрі.

Ігри з піском, водою.

Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри”

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,

Цей пальчик – моя бабуся,

Цей пальчик – мій татусь,

А ось цей – моя матуся,

Ну, а цей маленький – я,

Долонька – вся моя сім’я. (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

 

Хованки

Пальці в хованки всі грались.

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока

Сорока білобока

Кашу варила

Діточкам давала.

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

А цьому не дала:

Ти дрова не рубав

І води нам не давав,

Ти і піч не натопив

І нічого не поїв.

(Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці

Ось зустрілись зайченята, .(Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші зібрані в кулачок.)

Як погрітись їм малята? (Вказівний та середній пальці згинаються, розпрямляються)

Спинка, спинку розтирає, (розкриті долоньки повертають зовнішньою стороною одна до одної та розтирають одна одну)

Спинка, спинку зігріває.

Соління капусти

Ми капусту порубали,

Свіжу моркву натирали,

Ми капусту посолили,

З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

Іде коза рогата,

Коза бородата,

Козенятко спішить,

Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу.)

Веселих і корисних ігор вашій дитині та її маленьким пальчикам

26.03.2020

«Ігри з дитиною – потужний інструмент розвитку»

Часто батьки настільки занепокоєні повсякденними турботами про годування, виховання й догляд за дітьми, що забувають додати до цього списку один з найважливіших пунктів – гру зі своєю дитиною. Цю помилку необхідно виправити.

Чому ігри з дітьми є важливими?

Для дітей гра – головна справа дитинства. Коли дитина (навіть немовля) бавиться, вона вирішує проблеми розвитку рухових навичок, а також подолання фізичних і психологічних труднощів. Гра – це спосіб пізнання дітьми світу: від  з іншою дитиною до оволодіння навичками  під час побудови пірамідок з кубиків.

Отже, ми розуміємо, чому ігри настільки важливі для дітей, але що вони дають батькам? Ігри з дитиною дають батькам чудову можливість позитивної взаємодії з нею. Вони також можуть здійснити неймовірний вплив на почуття власної гідності дитини.

Велика частина часу, який ви проводите з дитиною, особливо при сьогоднішньому напруженому ритмі життя, наповнена годуванням, купанням або вихованням вашого малюка. Але він не менше потребує того, щоб ви проводили з ним час, взаємодіючи на його рівні та зміцнюючи його переконання в тому, що його думки, бажання й дії є важливими для вас. Коли ви знаходите час погратися з вашими дітьми, вони дізнаються про те, що ви приймаєте їх багату  та прояв і про те, що для вас дуже важливо й цікаво все, що вони говорять або хочуть зробити.

Якщо ви не знаєте, як гратися з дитиною

Багато батьків бентежаться, коли мова заходить про те, як насправді правильно гратися зі своєю дитиною. І це нормально. Ніхто не вчить нас, батьків, як це робити. Ми витрачаємо багато часу і, як правило, більш упевнено себе почуваємо, коли готуємо обід, водимо дитину до школи або плануємо консультацію в дитячого лікаря, але коли справа доходить до того, як саме гратись або позитивно взаємодіяти з дитиною, ми часто самі потребуємо консультації.

Перший і найважливіший крок – просто приділити час дитині, дозволити їй узяти ініціативу у свої руки. У даному випадку найголовнішим є час та увага, яку ви можете приділити своїй дитині. Залежно від віку дитини дізнайтесь, в яку гру вона хотіла би пограти. Ваша готовність надати їй роль лідера зміцнить її почуття власної гідності та відведе вам позитивну, допоміжну роль.

Ігри також стверджують самостійність вашої дитини й можуть фактично призвести до меншої напруги в її прагненні домогтись лідерства, дозволяючи самостверджуватися значущим і позитивним способом.

Головне правило – жодних правил

Іноді для батьків може виявитися складним сидіти склавши руки та брати приклад з дитини. Це може означати поступ ігрового процесу в дуже повільному або дуже швидкому темпі. Це може означати повторення тієї ж самої дії більше 20-ти разів. Повірте, що ці зосереджені, повторювані дії є цінними в перші роки життя дитини для розвитку її  навичок.

Вам може бути важко зберігати інтерес і незворушність, але суть у тому, щоб дозволити дитині спрямовувати хід гри, починаючи від початкового вибору самої гри й до рішення про те, як довго і як саме в неї грати. Єдине правило для батьків – не встановлювати правил, не направляти дитину й не поспішати.

Ваша мета повинна полягати в тому, щоб дозволити дитині приймати рішення, такі як вибір книги, в який колір розфарбувати певну ділянку , або вирішити, коли треба зруйнувати пірамідку з кубиків.

Це може здатися складним, але спробуйте зосередитись на даних можливостях, як на ще одному шансі більше дізнатися про свою дитину, про те, що їй подобається і як вона бачить світ.

Різні ігри для різних вікових груп

Коли ми кажемо про гру, насправді ми кажемо про позитивну взаємодію з дитиною через веселі й цікаві заняття. Різні діти люблять гратись по-різному, і це нормально. Іноді навіть брати й сестри вибирають зовсім різні стилі гри, що накладає відповідальність на батьків, щоби приділити час кожній дитині так, щоб кожний малюк міг взяти на себе «роль лідера» у вашій взаємодії з ним.

Кожний вік потребує свого виду ігор

Для немовляти гра може починатися з того, що ви будете уважно вислуховувати його воркування й відповідати йому у свою чергу. У цьому віці позитивною взаємодією може бути простий зоровий контакт так само, як і заколисування або наспівування пісні.

Прості способи позитивної взаємодії з немовлям:

  • Гра «Відгадай, де мама» або «Ладки».
  • Гра «Доповзаємо до брязкальця й дивимось, як воно працює».
  • Перекочування м’ячика назад і вперед або катання животиком на м’ячику.
  • Гра «Доторкнись до моєї долоні».
  • Гра «Дивимось у дзеркало й називаємо частини обличчя».

Для трохи старших малюків ігри стають активнішими. Вам буде цікаво подивитися, в якому напрямі самостійно пересуватиметься дитина.

Ви можете:

  • Рухатися за нею, спостерігаючи як вона (безпечно) пересувається по дому та вулицею, і називати все, що зустрічається їй на шляху.
  • , залишаючи за нею право Пропонуйте їй ті книги, в яких за допомогою ілюстрацій ви можете попросити її зобразити звуки тварин або вказати на предмети, які вона знає: «Де кіт?», «Де м’яч?».
  • Грати в перегони або катання верхи на плечах у батьків.
  • Спитати, де її ніс, очі й вуха так, щоб вона могла впевнено вказати на них.
  • Розмалювати розмальовкуразом. У цьому віці рекомендується паралельна гра, що означає, що діти грають разом з одним з батьків або з іншою дитиною, просто виконуючи ті самі дії одночасно.

Для дітей молодшого шкільного віку гра є важливим способом зблизитися з вами, у той час коли вони вже проводять набагато більше часу далеко від вас, взаємодіючи з учителями та однокласниками. Час, який ви їм приділяєте, – особливий, він посилює вашу позитивну увагу, адресовану дитині, й дозволяє вам більше дізнатися про неї в той період, коли в неї формуються особисті переваги й

Ви можете:

  • Попросити дитину вибрати настільну гру, щоби пограти всією сім’єю.
  • Грати з фігурками мультиплікаційних героїв, ляльковими будиночками, конструкторами й коментувати все, що відбувається, щоб заохочувати уяву дитини. Якщо ви говорите: «Бачу, ти побудував будинок поруч з озером…», дитина більше зацікавлена пояснити й розширити свій хід думок про те, що вона робить; вона відчуває, що ви уважно і з інтересом стежите за розвитком ситуації на ігровому полі.
  • Вибрати такі як гра у м’яч, катання на гойдалках або висаджування насіння рослин.
  • Попросити дитину допомогти написати вітальні листівки вашим родичам або приготувати обід. Цей тип «гри» робить ваше завдання більш цікавим; тільки не забудьте зосередитись на самій дитині, а не на її почерку або на точності дотримання обідніх рецептів.

Для підлітків ігри швидко замінюються більш зрілою (але, тим не менше, позитивною) діяльністю. Хоча такі варіанти, як пограти у м’яч у дворі або в настільну гру все ще будуть доречними, батьки можуть також спробувати такі заняття:

  • Попросити дитину організувати або спланувати для всієї родини культурний похід у театр, музей або на футбольний матч. Попросіть її вибрати формат і час спільного сімейного заходу, забронювати квитки й насолоджуйтесь ним усією сім’єю.
  • Попросіть улаштувати вечір сімейного кіноперегляду. Нехай дитина вибере фільм, приготує разом з вами гарячі бутерброди або інше частування, після чого ви зручно влаштуєтесь перед екраном, а після перегляду проведете цікаве та змістовне обговорення побаченого.
  • Попросіть створити сімейний книжковий клуб для читання вголос усією родиною, давши дитині право вибору книг.
  • Візьміть дитину в партнери з облаштування вашого дому, дозвольте їй вибрати колір, в який вона хотіла би пофарбувати свою кімнату, і здійсніть задумане разом.

Зробіть гру невід’ємною частиною вашого спілкування з дитиною

У наш час батьки дуже заклопотані. У сімейному розпорядку необхідних справ ігри можуть здатись не найважливішим пунктом, таким як «пропилососити підлогу» або «випрати білизну», але батьки повинні взяти на себе зобов’язання обов’язково приділити час своїм дітям. Прийміть як належне, що гра з дитиною – дуже важливий інструмент її розвитку як в освітньому, так і в емоційному плані.

Тільки подумайте, що ви отримуєте можливість весело провести час, роблячи щось неймовірно важливе для вашої родини, не кажучи вже про те, що час, проведений з дитиною, може значно покращити її поведінку, зміцнити навички спілкування та гармонізувати її життя.

Висновок

Щодня батьки виконують нескінченну кількість необхідних справ: приготування їжі, оплата квитанцій, придбання продуктів і необхідних речей і багато іншого. У цей список необхідно включити ще одну дуже важливу справу, яка зовсім не є обтяжливою чи нудною.

З якоїсь причини батьки часто відчувають себе винними, якщо вони, не встигаючи робити тисячу справ відразу, витрачають час на ігри зі своїми дітьми, які приносять їм задоволення замість звичного ділового занепокоєння й ніби відволікають від важливих справ. Це неправильно. Неймовірна кількість роботи дійсно є частиною батьківських обов’язків, але в них також входить і щоденне ігрове спілкуванням з дитиною, яке дарує радість і щастя всім, хто бере участь в ньому.

23.03.2020

Варіантів провести корисно та цікаво дозвілля – безліч, кажуть психологи.

Попереду – тиждень без навчання, і це не значить, що його потрібно провести з гаджетами або перед телевізором. Психологи кажуть, що є безліч занять, які сподобаються вашій дитині й будуть для неї корисними. Як перетворити карантин у корисне дозвілля?

«Відволікти дитину від телефону – не легка справа, але реальна. Якщо дитині запропонувати цікаві альтернативні ігри, вона неодмінно погодиться провести час граючись з вами, ніж сидітиме в гаджеті»

Пропонуэмо 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

  • Настільні ігринеодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для дітей середнього дошкільного віку буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для дітей старшого дошкільного віку – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.
  • Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.
  • Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.
  • Звичайне читання перетворіть у гру.Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.
  • Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

«Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини», – радить батькам практичний психолог Наталія Ханецька.

Декілька ідей, як з користю провести час під час карантину та канікул

– Прогулянки на свіжому повітрі. За умови гарної погоди, саме час побувати в лісі або парку. Перетворіть вашу прогулянку в пізнавальний процес.

– Інтелектуальні та настільні ігри. Наприклад на розвиток логічного мислення. Скрабл (Scrabble), Доббл (Dobble), Картки “Memory”, Еліас (Alias) тощо.

– Перегляд фільмів. Пошукайте фільми, які можна дивитися разом з дітьми. Але не дивіться більше одного фільму в день з дитиною дорослішого віку, для молодшого школяра досить 30-40 хвилин. Подивіться краще відеоуроки на освітніх ресурсах або документальні фільми, які розширять знання дитини в рамках шкільної програми.

– Інтерактивні завдання з різних навчальних предметів. Як один із варіантів – освітня онлайн-платформа https://learning.ua/

– Заняття творчістю. В інтернеті можна знайти майстер-класи з хенд-мейду: аплікації, вишивки, виготовлення ляльок-мотанок, декупаж, вироби з паперу, тканини, глини та інших матеріалів, виготовлення домашнього мила.

– Читання – найкращий спосіб зняти тривогу та стрес. Пропонуємо влаштувати челендж. Три тижні карантину=три прочитані книги. Поїхали?

Зберігайте спокій, ретельно слідкуйте за гігієною та не дозволяйте паніці брати гору над здоровим глуздом.

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість?

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя.     Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе наступний тест.

Тест: Чи готова дитина до школи ?

  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
  • Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
  • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
  • Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
  • Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
  • Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?
  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
  • Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?
  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

 

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “прикласти” до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

– повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

– Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

– Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

– Не бійтесь “залюбити” свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

– В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

– Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

– Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам’ятайте:

  • Покарання – це моральний замах на здоров’я: фізичне і психічне.
  • Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
  • Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  • Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  • Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  • Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  • Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін “шкільна фобія”, тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї “навчальну фобію”.

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров’я дитини пов’язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з’являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

25.03.2020

ПЕРШИЙ ПОХІД ДО СТОМАТОЛОГА.

13 ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ, ЯК НЕ ЗЛЯКАТИ МАЛЮКА

Часто похід до стоматолога для дитини і її батьків стає майже нереальним завданням. Малюк плаче, не хоче відкривати ротик, не дозволяє ні подивитись ні полікувати зуб. І ніякі вмовляння не допомагають.

Діти, котрі ще ні разу не були у стоматолога і не знають, хто це такий, його не бояться. Страх з’являється потім, після невдалого візиту, або якщо батьки самі вселили в дитину цей страх.

Як же зробити, щоб після першого візиту до стоматолога малюк вийшов задоволений?

  1. Не лякайте дитину стоматологом!Так само, як і будь-яким іншим лікарем, якщо звичайно не хочете, щоб малюк боявся лікарів і не підпускав їх до себе. Лякаючи малюка візитом до стоматолога, лікаря, уколами і т.п. ми самі собі створюємо проблеми на майбутнє. Після таких наших залякувань, дитина не захоче відвідувати лікарів, буде плакати і влаштовувати істерики перед візитом, а ми  будемо нервуватися і зриватися на дитині.
  2. Дитина, яка ще не була у стоматолога, його не боїться. Якщо мама боїться стоматолога, або якщо вона починає переживати за малюка, за його поведінку, то ці переживання передаються дитині.Тому не перетворюйте похід до стоматолога у щось надзвичайне. Нехай це буде звична справа, нічого особливого, так ніби ви ідете до магазину. якщо мама не може справитися з емоціями, нехай з малюком сходить хтось інший (тато, бабуся і т.п.)
  3. Розкажіть дитині, хто такий стоматолог і що він робить.Дитина повинна знати, куди її ведуть, і що будуть робити. Не обманюйте, але і не використовуйте складних, незрозумілих, лякаючих слів. Див пункт 6 і 7.
  4. Знайдіть хорошого лікаря, який вміє працювати з дітьми.Такий спеціаліст знає як знайти підхід до дитини, як не злякати її.
  5. Пограйтеся вдома у стоматолога і пацієнта(якщо дитина вже грається і зрозуміє). Продемонструйте у грі всі маніпуляції, які потрібно буде зробити у лікаря, які він буде робити з малюком. Сядьте у крісло, відкрийте рот, використайте палички для імітації бормашини і т.п.
  6. Не використовуйте слів, які можуть налякати дитину.Забудьте фрази: “НЕ БІЙСЯ!” “ЦЕ НЕ СТРАШНО”, “ТОБІ НІЧОГО НЕ РОБИТИМУТЬ, А ТІЛЬКИ ПОДИВЛЯТЬСЯ” (зазвичай, стоматолог хоч щось, але робить, торкається до зубів спеціальним інструментом, використовує дзеркальце і т.п., а дитина уже сприймає: мама мене обманула), “БОЛЯЧЕ НЕ БУДЕ!” В таких фразах НЕ не сприймається, а дитина починає запідозрювати щось неладне.
  7. Замініть звичні для стоматолога слова іншими.Укол = побризкати водичкою, заморозити зубчик, щоб не болів. Сверлити = диринчати, виганяти червячка із зуба. Ставити пломбу = заліпити жуйкою нірку червячка. І тому подібне.
  8. Ідіть до лікаря в таку пору доби, коли дитина виспана, сита і задоволена.
  9. Якщо планується профілактичний огляд, то вашого спокою, розповіді і гри у стоматолога буде достатньо. На прийомі ведіть себе спокійно, як звичайно, так ніби нічого незвичного не відбувається.Не намагайтеся приділити дитині більше уваги, турботи, ласки, щоб не загострити увагу її на цьому.

Якщо ж ви ідете до стоматолога, коли зубчик уже болить, то окрім вищезгаданих рекомендацій

  1. Варто розповісти дитині казочкупро те, як червячок поїв зубчик, насмітив у ньому, а лікар врятує його, побризкає водичкою, щоб зубчик не болів, вимете сміттячко і закриє нірку спеціальною жуйкою. Тобто лікар повинен виступити в ролі такого собі супер-героя, який рятує хворий зубчик. Таку казочку можете придумати самі. А можете прочитати дитині про дідка Карієса.
  2. Не обманювати, що не буде боляче, краще сказати, що буде трохи неприємно, але терпимо.Переконайте малюка, що навіть якщо трішки заболить, то він все зможе витримати.
  3. Можна заздалегідь домовитися з лікарем, і підготувати маленький подаруночок дитині.Нехай його вручить сам лікар за мужність і гарну поведінку в кріслі. Але нехай це буде звичайна маленька машинка чи лялька, а не велика іграшка, яку дитина дуже хоче. Оскільки з кожним наступним візитом до лікаря, дитина почне вимагати все більше і більше.
  4. Можна продемонструвати дитині свій приклад.Завітавши до стоматолога, сядьте в крісло спочатку ви, нехай вам подивляться зуби, щоб малюк бачив, як це і що саме роблять. Намагайтеся проявляти позитивні емоції і бути дуже спокійним.
  5. І останнє,водіть дитину до лікаря частіше, щоб для неї це була звична регулярна процедура. Тоді і лікування буде безболісним і страху не буде.

Дитячий практичний психолог Мищенко О.А.

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *